На початку місяця чинний Чемпіон Світу Себастьян Феттель жартома сповістив журналістів італійського спортивного видання Gazzetta dello Sport, що не поскупився би оплатити річні канікули Фернандо Алонсо. “Я почуваюся щасливим у Red Bull, проте мрію про Ferrari. Я навіть б оплатив річну відпустку Фернандо Алонсо, аби мати змогу сісти за кермо його червоної машини”, – сказав заявив тоді Себ.
Цей епізод репортери переповіли самому Алонсо, який заявив, що мрії німця його абсолютно не дивують. “Феттель мріє перейти в Ferrari? Всі гонщики мріють (про це). Лише деякі наважуються озвучити свої мрії, але всі так думають”, – поділився секретом іспанець.
Звісно, італійські журналісти не могли пропустити нагоду розпитати дворазового Чемпіона Світу про підготовку Скудерії до нового сезону. “Ми у хорошій формі, нам все ще треба дещо удосконалити, оскільки суперники дуже сильні, однак наш рівень зараз і без того дуже непоганий. Усі тести F150(th Italia – чомусь іспанець забув, що назву нової машини змінено — примітка автора) пройшли добре, і ми з оптимізмом очікуємо старту першої гонки сезону (яка через скасування етапу в Бахрейні пройде) в Австралії”, – прокоментував іспанець.
Автомобільний блог Андрія Цвика 
Все добре каже й Себастіан, і Фернандо. Єдине зауваження: навряд чи такі загравання позитивно сприймає чинна команда, та ще й до того ж чемпіонська. Одна справа, коли ти мрієш про Ferrari, борсаючись, як Алонсо в 08-09-му роках, в середині стартового поля, й зовсім інша, коли ти тільки-но виграв чемпіонат. Як на мене, в Red Bull трохи образились на Себа. Одразу з’явилися натяки, що Марк може залишитися й наступного року, бо він “пілот на одному рівні із Себастіаном”, а з-поміж молоді Red Bull завжди можна “відшукати нового Феттеля”.
Гадаю, Себастіан заговорив про Ferrari винятково через Gazzetta dello Sport, вирішивши таким чином потішити італійську пресу чи щось на зразок. Молодий ще.
Ну, цілком імовірно, що Себ хоче виступати за Феррарі, адже Міхаель Шумахер, кумир Феттеля, досягнув найбільших успіхів саме за кермом червоних болідів.
Red Bull образився на Феттеля? Рано говорити, лише сезон покаже. Але, на мою думку, Себастьян повів себе дуже негарно: якби не віра Хельмута Марко та менеджменту Red Bull, то Чемпіоном Світу-2010 достроково став би напевно Уеббер.
Веббер сам програв свій титул: своїми програшами Себу в кваліфікаціях та найбільше – аварією в Кореї. Віра вірою, а команда добре вирішила, бо стримувати швидшого пілота з шансами на титул заради повільнішого не вельми гарно. Веббер набив собі репутацію страждальця непропорційно масштабним скигленням після Сільверстоуну, що на фоні Феттеля з його особистими проблемами на кшталт Угорщини чи Бельгії зробило з Марка улюбленця публіки. Де була та публіка, коли австралієць провалив Абу-Дабі? Правильно, публіка носила на руках Феттеля і вихваляла Red Bull за те, що та, так і не скориставшись командною тактикою, повернула всім віру в автоспорт. Феттель протягом сезону був надміру заатакований, Веббер – занадто вихвалений, та врешті-решт все сталося так, як мало бути. Що не кажіть, а в Абу-Дабі всі це відчули.
Тут з Вами категорично не погоджуся, хоча і не можу назвати себе прихильником Марка Уеббера. Лише керівництво та члени команди знають однозначну відповідь на запитання: хто з гонщиків Red Bull був однозначно швидшим. Зі сторони видається, що перевагу мав Феттель, однак саме його часті помилки (назву лише явні: зіткнення в Туреччині, дві аварії у Бельгії) стали найкращим свідченням того, що німець ще морально не дозрів до титулу Чемпіона Світу. Так, фінал був цікавим, і я вважаю Себа гідним чемпіоном, який заслуговував на корону, однак у німця була явна перевага як мінімум у моральній підтримці команди. На його стороні завжди стояв Хельмут Марко, який виступає куратором академії молодих гонщиків Red Bull. Репутація австрійця як і сама доцільність вкладення чималих коштів у академії молодих гонщиків були поставлені на карту, що змусило Хельмута стати на захист своїх інтересів. Це – факт. Решта все – лише догадки.
Все ж дивно, як швидко люди забули такі речі як:
а) в’їзд у Гемілтона в Австралії;
б) політ у Валенсії;
в) таран стіни й вибивання Розберґа в Кореї (до речі, Феттеля за неконтрольований в’їзд у Баттона покарали, Веббера за Ніко – ні, а нагадати, що стюардом був Алан Джонс? :))
Про Сингапур, мабуть, не будемо, хоча… та ні, три аварії все ж більше, ніж дві Феттеля 🙂
Це – факти, все інше – здогадки.
Не сказав би, що забув про ці випадки, але… у Валенсії Марка застала зненацька надзвичайно рання точка гальмування Ковалайнена (звісно, слабеньке виправдання, але все-таки гадаю, що варто взяти до уваги доволі низький рівень нових команд у порівнянні з їхніми старшими колегами – аутсайдери програвали 3-4 секунди на колі лідерам ще у 2007 році).
До того ж інцидент стався після невдалого старту (це, якщо вірити німецьким коментаторам, варто списати на машину – Red Bull взагалі часто провалював старти торік) та дивної (на перший погляд) стратегії. Додайте сюди інцидент на ГП Туреччини (та захист Феттеля менеджментом Red Bull), і кожний на місці Уеббера подумав би, що йому хочуть черговий раз встромити палку у колеса. Та зіткнення таки було виною австралійця, тут ніхто не сперечається.
В Австралії Марк планував послідувати за Хемілтоном та порівнятись із Алонсо на виході з повороту. В останню мить британець передумав і спробував вклинутись між Фернандо та Марком. Дивіться аматорське відео нижче.
На жаль, австралієць вже підібрався на той час надто близько, за двома болідами його авто втратило притискну силу, а тому Red Bull RB6 не зміг своєчасно зупинитись. До того ж, мабуть, варто загадати, що гонка проходила за змінних погодних умов, а тому ніхто з нас,на превеликий жаль, достеменно не знає рівень зчеплення коліс із покриттям траси на момент аварії. І знову ж таки, перед інцидентом з Хемілтоном Марк провів низку блискучих атак та став героєм гонки. Щодо аварію, то вважаю, що 100-відсоткової провини Марка у ній нема.
У Кореї Марк помилився, авто вдарилось в стіну, відбилось від неї та винесло назад на трасу. У будь-якому випадку, зіткнення Уеббера з Росбергом точно нічого не дало австралійцю, як і зіткнення з Хемілтоном (британець вже не був найсерйознішим конкурентом у боротьбі за титул), а на час удару об стіну Алонсо успішно оминув Марка.
Зрештою, нема чого стільки обговорювати те, чого не трапилось. Покарання за аварію з Росбергом? Обидва зійшли, а в Бельгії Феттель, на відміну від “жертви” його полювання, зміг продовжити гонку після двох аварій… До того ж, через декілька кіл Себ зіштовхнеться з Ліуцці… У підсумку – дві грубі помилки в одній гонці.
Загалом із власної вини Феттель не набирав залікові бали двічі, а також зіпсував собі гонку на Сільверстоуні та втратив перемогу в Угорщині. Уеббер же мав також два нерезультативні етапи – в Кореї та у Валенсії. Думаю, що австралієць у Ред Булл почувався менш комфортно, ніж Себ, що, звісно, лише ускладнювало ситуацію для Марка та штовхало на необміркований ризик. І боюся, що якби Феттель знаходився на місці Уеббера у загальному заліку Чемпіонату Світу після ГП Італії, Ред Булл би повністю сконцентрував свою увагу на німцю. Не звинувачуйте мене у прихильності до Марка, однак, гадаю, австралієць заслуговує на щире захоплення – незважаючи на контузію після аварії у Валенсії, він майже не поступався напарнику і навіть зміг виграти ГП Британії. А на дуже вимогливій та технічній Сузуці Марк із вивихнутим плечем по п’ятках переслідував Себа до самісінького фінішу. Саме тому я не вважаю Уеббера “страждальцем”. Так, Себу не щастило з технікою, але Марку “пощастило” травмувати себе тричі (після прес-конференції, що відбулась зразу після кваліфікації до ГП Малайзії, Марк посковзнувся на мокрих сходах та стартував гонку з пошкодженою рукою). Але фактом залишається те, що команда відкрито підтримувала німця навіть після серії невдач (Сільверстоун, Хунгарорінг, Спа) і відверто не хотіла ставати на сторону Уеббера, коли останній суттєво випереджав свого напарника за кількістю залікових балів. Погодьтеся, далеко не найкращі умови для боротьби за титул.
Щодо аварій: якщо підійти без емоцій і з розумінням автогонок, можна пояснити – не обов’язково виправдати – але пояснити природу аварій Феттеля як у Туреччині, так і в Спа. І нічого спільного з “морально не дозрів” це не має, тому що помилок припускаються всі. Алонсо на рівному місці вилетів у Спа. Гемілтон в’їхав у Массу в Монці. До речі, згадайте до колекції і 2009-й рік. Потім був контакт із Веббером у Сингапурі. Алонсо в Сільверстоуні розрізав шину Массі. Те саме зробив Гемілтон з Феттелем. А Ви ще кажете, що Себ сам зіпсував собі гонку. Чим? Програв старт? Але ж Ви кажете, що Red Bull взагалі технічно не таланило зі стартами: коли Вебберу, а коли Феттелю. До того ж, попри все Себастіан зумів відіграти декілька важливих очок.
Тепер щодо підтримки команди. Знаєте, це все рожеві окуляри. Якби я був Горнером, я б давно зробив те, що зробили з Массою в Скудерії. Веббер мовчав би або вилетів би з команди посеред сезону. Ніколи й ніхто не переконає мене, що в Red Bull застосовували реальну командну тактику. Те, що вони підтримують Феттеля – це зрозумілий факт, який не треба доводити. Так, вони не поставили на Марка, але зійдіть з небес – яка команда жертвуватиме своїм молодим майбутнім заради випадкового ветерана? Згадайте 1999-й, є здогадки, що Ferrari не хотіла мати першим чемпіоном не-Шумахера. Згадайте, зрештою, 2009-й, коли до Баррікелло цілком очевидно застосовували тактику стримування в першій стадії чемпіонату. А коли Веббер виграє в Монако попереду Феттеля, хтось іще говорить про командну тактику? Адже вистачило би маленької “проблеми” на піт-стопі, аби Феттель вийшов вперед. Одне слово, фактично команда підтримувала Себа лише на словах. Все інше генерувалося публікою і самим Веббером.
Що стосується Монци й надалі – Феттель здолав Веббера і швидкістю, і психологічно. Жалюгідне видовище, коли й сам пілот, і весь світ благають команду, аби Себастіан пропустив напарника. Для Веббера це була ознака відсутності впевненості у собі. Якщо ти чемпіон – бери й виграй, правда? Чемпіон і виграв.
Хотів, щоб Ви це визнали.
Так, “на словах” з машини Уеббера зняли новіше антикрило перед кваліфікацією у Сільверстоуні та поставили на болід Феттеля. Кожному гонщику було би морально важко після такого виступати у команді .
Жак Вільньов вважає по-іншому…
Про Феррарі Роса Брона та їхні тріумфи можна багато розповідати… Тим не менше, навіть Баррікелло вдавалося час від часу перемагати, Ірвайну ж у 1999 стати чемпіоном частково завадив (спеціально?) невдалий піт-стоп на ГП Європи.
Програючи старт, Уеббер дуже акуратно старався зайняти місце у пелетоні (Валенсія завершилась провалом (але не лише через обережність у післястартовій штовханині), у Спа та Монці результат був значно кращим). На Сільверстоуні Феттель ж кинувся відбивати атаки Хемілтона, легеньке зіткнення з болідом якого і спричинило прокол. А міг же пройти Copse по ширшій траєкторії, втратив би, звісно, більше позицій, однак точно не стільки, скільки після проколу. Як і Льюїсу, Себу притаманно надмірно ризикувати. Побільше би дуелей між ними, було би захоплююче видовище!
Коли Уеббер “благав” Себа “пропустити напарника”? Австралієць лише просив рівний статус… Коли Марк виграв свою першу гонку (ГП Німеччини-2009), журналісти та інсайдери дивувались, що Уеббера привітав лише його фізіотерапевт, команда ж слабким результатом Феттеля.
Травмованого(!!!) Уеббера здолав “і швидкістю” (перевага не була величезною), “психологічно” НЕ без допомоги команди.
Крило – дрібничка, а галасу було, немов у Toro Rosso пересадили, їй-бо. Це був лише привід, аби розпочати інформаційну війну проти напарника. Маніпулювання суспільною думкою – своєрідний спосіб шантажувати команду. Red Bull дав таку можливість, навряд чи це пройшло б у Ferrari, наприклад.
Про те, що команді слід визначитися з першим номером (звісно, на його користь), Марк почав одразу ж після Спа, скориставшись зручним моментом – весь люд інтенсивно поливав Феттеля брудом. І це через два місяці після Сільверстоуну і за три до кінця чемпіонату. Символічно, що всі наступні шість Гран-прі Марк Себові програв. Про свою травму він онукам розповідатиме, виправдовуючи поразку. Підтримку Red Bull прошу не перебільшувати, в певний момент і команда, і Себ цілком поважно натякнули, що в разі чого Марк отримає “пропуск”.
Публіка жорстока: до останньої гонки люд вимагав пожертвувати Феттелем, який зберігав шанси на титул (!), задля чемпіонства Веббера. Пам’ятаєте? Ви програєте титул, ви пошиєтеся в дурні, ви не маєте шансів, Марк – наш чемпіон, Себастіан – мале зарозуміле хлопчисько, ату, ату, ату! 🙂 А вже в Абу-Дабі всі раділи, що команда цього не зробила. То де істина?
P.S. Щодо Гемілтона в Сільверстоуні. Феттель після фінішу пожартував, що Люїсу вдалося те, що не вдалося у Валенсії – там він теж зачепив Себа на старті, до речі, вибачившись після фінішу. Ну а в Монці, налетівши на Феліпе, вже сам постраждав.
То у чому перемагає автоспорт, якщо команда робить ставку на одного з двох майже однаково обдарованих гонщиків? І тепер це “майбутнє” відкрито заявляє, що з радістю покине Ред Булл та оселиться в Маранелло.
У будь-якому випадку, перед останньою гонкою випереджав Феттеля у загальному заліку. У результаті, мабуть, команда пожертвувала Уеббером, якого запросили на ранній піт-стоп і тим самим “заманили” Алонсо. А ось пояснити несподіване відставання Марка у кваліфікації від Феттеля якось не виходить… Здається, на жодному попередньому етапі австралієць так сильно не відставав від свого партнера по команді.
А коли, на Вашу думку, йому слід було це робити? Перед першим етапом? Після перемоги Феттеля у Валенсії? Повірте, тоді подібні заяви звучали би смішно та навіть нахабно. Звісно, що після невдач Себа Марк, який провів етапи в Угорщині та Бельгії доволі вдало, спробував нагадати про себе. Підстави, погодьтесь, у нього були, адже він був явним лідером чемпіонату та впевнено випереджав Себастьяна. Особисто я взагалі проти будь-яких втручань команди у виступи гонщиків, вважаю, що кожний має бути сам за себе, а результати гонки мають визначатись не позицією у заліках минулих чи поточних років, а швидкістю та майстерністю. Саме тому захоплююсь Williams, керівництво якої ніколи не ділило своїх гонщиків на першого та другого. Звісно, такий підхід коштував їм титулу у 1986 та 1981, однак віру в автоспорт тоді було “повернуто”.
Повертаючись до Ред Булл, Себа підтримували (і не лише на словах), а Марка – явно менше. От це мені і здалося несправедливим, оскільки австралієць довший випереджав німця у загальному заліку. Цікаво, а якби ситуація після Бельгії склалася так, що ініціативу перехопив Феттель? Не вважаєте, що чемпіонат для Уеббера закінчився би вже тоді?
Ну, “з радістю” там не було, а щодо мрій про Ferrari, то цитую дона Фернандо: “Лише деякі наважуються озвучити свої мрії, але всі так думають”. А відданість команді на кшталт Люїсового “я все життя хочу змагатися в McLaren” гарно звучатиме лише до підписання контракту з іншою командо. Хто зна, можливо це теж буде Ferrari? Подейкують, Сенна планував завершити кар’єру в Маранелло. Хоча скажу, що “наважитись” – не означає мудро. Іноді краще пити Red Bull, а не говорити. Як бачимо, Горнера та заява таки .
Я вважаю, що Алонсо не став би тим, ким став, якби не мав Бріаторе в Renault, а Горнеру часом не вистачає методів Флавіо. Якщо ти кажеш, що будуєш команду навколо одного з пілотів, то роби це так, як це робив Бріаторе чи Тодт. Зрештою, навіть Денніс пожертвував цілим Алонсо заради Гемілтона. Ролі пілотів мають бути визначені ще до першого Гран-прі, я теж проти, аби команда втручалась в роботу пілотів посеред сезону.
Оу, якийсь збій.
Williams вдалося перемагати без втручання у роботу пілотів ні до, ні під час, ні після сезону. Флавіо побудував Renault навколо Фернандо, після чого останній перейшов у McLaren (до речі, тоді іспанець казав, що британська команда завжди була його мрією, а позицію цю він продовжував обстоювати навіть восени 2007 року), а потім після 2 сезонів у Рено знову дременув у Ferrari. У результаті, постійне лобіювання інтересів Нандо коштувало Флавіо місця на командному мостику, Renault стала/стає/стане Lotus, а Ф1 та автоспорт в цілому досі відмиваються від “бруду” ГП Сингапура-2008.
Про Феррарі та Тодта можна стільки писати, що всієї глобальної павутини буде мало…
“Ну, “з радістю” там не було, а щодо мрій про Ferrari”
Не було, він просто оплатив би річні вакації Алонсо 🙂
“Ролі пілотів мають бути визначені ще до першого Гран-прі, я теж проти, аби команда втручалась в роботу пілотів посеред сезону.”
Прекрасна ідея! І тоді, коли якась з команд побудує непероможню машину a la Ferrari F2004 чи McLaren Honda MP4-4, ми замість повтору захоплюючого та непередбачуваного сезону-1988, що запам’ятався безкомпромісними дуелями Сенни та Проста (між якими теж виникали тертя вже тоді) отримаємо гігантську дозу снодійного від відомого бренду F1 2004 року, споживання якого, на відміну від інших препаратів подібного спрямування, ніколи не переросте в узалежнення. Правда, цікаво було знати, що титул дістанеться Шумахеру ще в Австралії, або Бахрейні, або і взагалі після тестових заїздів?
Команда може дозволити пілотам поборотися, маючи безконкуренційне авто. Але навіть тут є два варіанти:
а) команда має першого пілота, але “дарує” кілька перемог іншому, наприклад, сезони 1992, 1993 чи 1996 у Williams;
б) команда має двох лідерів, але не знає, на кого поставити, внаслідок чого виникає запекла боротьба, яка через сезон-два все одно закінчується тим, що команда обирає когось одного, а інший іде геть – Прост-Сенна чи Алонсо-Гемілтон, до прикладу. Фактично, вже в розпал боротьби команда робить психологічну ставку на одного з пілотів (1988-89 – Сенна, 2007 – Гемілтон), але “приборкати” іншого просто вже не в змозі. Щось таке було й торік.
Одне слово, вся оця начебто рівність насправді або гра, або вимушеність.
То невже команда рівня McLaren так прорахувалась, що у 1989 році Чемпіоном Світу став не той гонщик (Прост)?
Вільньов та Хілл на рівних боролись за звання чемпіона у 1996! Яка ж була вигода Серу Френку зробити ставку на Хілла, якщо він ще посередині сезону прийняв рішення замінити британця на Френтцена? У результаті, горда “1” опинилася на боліді Arrows… Навпаки, Уїльямс хотів, щоб титул дістався Жаку, який залишався в Гроуві. Такий розвиток подій дозволив би команді заробити більше грошей.
У 1992 році Патрезе, мабуть, просто не вдалося скласти конкуренції Менселлу, а в 1993 Хілл був ще надто молодим, щоб кинути виклик Просту. Як і у випадку з Вільньовим, для Williams та і, мабуть, для спорту більш бажаним результатом була би несподівана перемога Деймона, адже Прост повертався лише на один сезон. Не думаю, що команда у 1993 зробила свідому ставку на француза, у цьому просто не було потреби.
Історія каже, що після Сузуки’89 Денніс навіть просив FIA дискваліфікувати Проста – задля Сенни, звичайно ж.
Що стосується Williams – хай буде так. Фактом залишається те, що команда почувалася достатньо впевненою, аби створювати ілюзію боротьби. Звісно, інколи не все йде за планом, хіба ж Williams планував програти чемпіонат 1986-го? Мабуть, і Денніс не очікував такого завершення у 2007-му. Red Bull на початку торішнього сезону також поводився занадто самовпевнено, даючи перемагати Вебберу. А потім ситуація вийшла з-під контролю: Марк вийшов допереду, а в Себа почалися проблеми.
Гадаю, одна погано закручена гайка на будь-якому Гран Прі сезону могла би вирішити проблему… Треба було лише захотіти. Якщо чесно, ніде не можу знайти інфо про прохання дискваліфікувати Проста, навіть у книжці про Денніса.
Ну гаразд, дискваліфікувати Проста він не просив. McLaren лише подав апеляцію на рішення дискваліфікувати Сенну, чим фактично вимагав анулювати титул Проста (пілота McLaren) і визнати чемпіоном Сенну (пілота McLaren). Але, звичайно ж, Денніс дбав про справедливість 😉
Щодо гайок: такі речі проходять з посередніми пілотами, але не з дворазовими чемпіонами на кшталт Проста чи Алонсо. Хоча певні речі все ж відбуваються.
Прост: “Що підштовхнуло мене піти з McLaren? Протекціонізм Honda. Те, як японці без найменшого сорому надавали перевагу Сенні. Я боровся за титул чемпіона, а їм було на це начхати! Монца стала апогеєм пережитого мною жаху. Вся команда займалася тільки Айртоном. У моїй половині боксів були лише два механіки і мій гоночний інженер, та ще подеколи заглядав хтось із Honda. Це було настільки очевидно, що навіть Айртон, з яким ми більше не розмовляли, сказав мені потім, що все, що відбувалося, було обурливо”.